Аннa БІЛА
з майбутньої книги віршів
"Субмарина для Марінетті"

 "так легко ліг довірливим плечем..."

 "розіграли кинули карти..."

 "нікому не доведеться вертатись..."

 "Почекай перелітних птахів..."

 "не в моді резистанса і Кордоба..."

 "Спочатку здавалось..."

 "Моє тихе серце закотилось..."

 "Віддайся вітру, снам і прочуванням..."

 "Вірш сиплеться мов верстка Бенжаміна..."

так легко ліг довірливим плечем
ступив у теплі руки Бенедетти
і вже, Італіє! тавром не запече
твої музеї кісточки кастети
-- все по воді... готельне літо вам
густе вино і кров вина густіша
словесний путч футурний свій бедлам
на гросспляцу задумливо розкришиш
Петровим голубам
бо section d’or
між вашихїїніг, в ортанії гортані
Від розчерку руки до стиску пор
ти весь чуття і знак
відторгнутий словами

розіграли кинули карти
ніжний Воланд шалена Марґо
розв’язали вервиці карми
вихиливши лона вино

впала гілка ковдра слово Крапка
все -- надмір Безголосна печать
тихих пестощів блукає п’яна мантра
-- не написана але почата

і як боги віддзеркалень повні
чорне й біле сумішшю теплом
в тілі різному та суголосній крові
вже народженням але уже не словом

повірте:

нікому не доведеться вертатись
ні вертіти фіалки в вінку
і холодним подолом торкати
білий слід на річному піску

і між ніг промайнувши ластівкою
озиратися на камертона
ніби в кожної квітки є пастка
-- здичавіла душа бутона

ніби буде холодний жовтень
і загублена нитка цілунку
ніби знову стануть в пригоді
дерев’яні затерті руни

буде так: сутінковим і теплим
передранок моїх обіймів
смак слини старі гобелени
квітня

Почекай перелітних птахів --
що тобі прокурличуть про південь країни?
Вивертайся підложно, по-риб’ячи заговори --
бо немає перфектів, лише монотонні відміни.

В 23 в мене потяг. Вам -- друкня і запах дворів.
Ми заснемо наріжно, торкаючи постіль губами,
і в небесного ґуру забракне коментарів,
щоб озвучити ніч благодатними спільними снами.

Найвагоміше потім... Хоч ліпше завжди на руках:
мудрі книги позичені, вина солодкі розпиті.
Ворожба й ворожнеча, довіра і стриманий страх
покладають тавро на прийдешнього дереворити.

не в моді резистанса і Кордоба
пальчатка креденс -- давній рудимент
і ця любов моя що не до Бога
-- зужитий Блока гонор і лямент

що не притулиш до грудей як цяцьку
або малям молочним і пахким
не відкоркуєш слави ні поразки
цим днем голодним і негомінким

течуть години заплітають вузол
таких жаданих -- та недоторкань
а в гусляра здається вкрали гусла
тож не почути схлипів і конань

Спочатку здавалось:
вино і готельний секст.
швидкий душ, змовницькі очі покоївок,
довгі розмови, рипуче ліжко.
А тепер, витираючи кахлі,
цілую Ваші волосинки.
Сльози надто солоні щоб бачити.

Моє тихе серце закотилось.
І Вас можна вже не визирати,
бо пішов ображено хапливий –
ні горнутись, ані пригортати.

Відкоркуєте в дорозі своє пиво,
пригадаєте теятр, канкан, дівчаток.
А довкіл судомно і пустинно,
тільки млосне підвивання лярви.

Біцеклист раптовий серед поля
обламає неспокійну днину.
Скривитесь і скажете спрокволу:
ВІН не хоче, тож ніхто й не винен.

Віддайся вітру, снам і прочуванням.
У лоні дихає зманіжено дитя.
Замерз на кригу сивий став овальний,
-- у жовтні дзеркалом зяяє синій став.
І біль не болем вже, а кажаняччям
розійдеться, мов воском по воді.
Тоді, можливо, ти мені пробачиш
всі "не дзвони" і "більш не приходи",
раптові сльози, істеричні схлипи.
Не буде вже ні сміху, ні образ,
ні сантиментів, ні старих молитов, --
журливі сни, запилений Благбаз.
Клен довго і натужно не кінчає
на автодафе. Нам не перейти
цей брід осінній. Нас уже немає.
За вікнами тичининські сніги.

Вірш сиплеться мов верстка Бенжаміна.
Яке сумасбродство тримати за кінчики пальців
те, що нам не належить, прокидаючись вранці
укриваючи змерзлі загострі коліна.
Твій блаженний переляк, реальних подій
чорний твій аспірин на рожеві безформені мрії, --
все ніяк до пуття... Безколійкою губи Марії
на забутій іконі бажають страждань і надій.
Мусить хтось до кінця. І невже це про мене --
за крайнебо піти і вернутися з тим, що не маєш? --
пригадати нарешті, що море, гірке і солоне,
наче Ви моє серце, собою ввесь світ обіймає.

м. Харків

webmaster М. Рум'янцев
wisdomer@mail.ru